Стаття

Чи повинен винуватець ДТП відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку, тоді як страхова виплачує лише вартость матеріального збитку?

Так, адже, як попередньо вже зазначалось, Страховик за полісом обов’язкового страхування відповідає за шкоду завдану його страхувальником з урахування коефіцієнту фізичного зносу, який повинен відшкодовувати винуватець.

 

На підтвердження цьому, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

 

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов’язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту – безпосередній винуватець.

 

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 року у справі №676/518/17 доходить наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

 

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

 

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

 

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням».

 

Крім того, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

 

Звичайно суди мають враховувати при задоволені таких позовних вимог чи потерпілий здійснив оплату вартості відновлювального ремонту, однак в практиці не завжди так буває.

 

Думаю юристи та адвокати будуть сперечатись з такими висновками, однак їх слід враховувати у своїй практиці, адже також до таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах від 22 січня 2019 року у справі №676/518/17, від 23 січня 2019 року у справі №750/6218/16-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №645/3746/16-ц, №591/3152/16-ц від 25.03.2019 року, від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №522/1251/15-ц. 

 

Якщо у Вас виникли непорозуміння в дорожньо-транспортній пригоді чи зі страховою компанією, раджу не зволікати з прийняттям рішення, а звертатись до страхового юриста, який знайде правильний вихід з неприємної ситуації.

 

Авторадник - на всі випадки автомобільного життя!

 

Автор статті Святослав Прокопчук.